Вітер хлюпнув дощем у прикрашене павутинням вікно. І курява, що осідала протягом дня на скло, потекла до низу брудними цівками. Старенька, охайно вдягнена жінка, підійшла до підвіконня і подивилася крізь змарнілу шибку на подвір'я. Хвищ слабнув, а поверхні калюж, що здавалося, щойно кипіли, вибухали поодинокими бульками. Двірник бідкався біля сміттєвих баків, збираючи розкиданий вітряницею змоклий папір. Вулицею, тримаючись заруки, бігла молода пара. Тихо скрипіли завіси кватирки, а сіра марля, котра затуляла її отвір, ритмічно здіймалася випуклим прямокутником, то по одну то по іншу сторону вікна. Засвистів чайник. Жінка дістала з кольорової бляшанки пакетик з чаєм, опустила його в червону чашку, залила кипнем, і присіла на дерев'яний стілець з гарними різьбленими ніжками. Вона чекала допоки напій охолоне, і розглядала помальовану часом креманку, що стояла посеред столу, наповнена полуничним варенням. Старенька провела рукою по скатертині, пригладжуючи нерівності; поглянула на зіпсований годинник, що висів над столом. - Знову чверть на третю, — тихо мовила жінка і тяжко зітхнула. - Якби ж то був живий мій Макар Спиридонович, якби ж то він був живий. м. Київ, 2019 р.
Світлина з проекту: Історії Аварійного Містечка
Місце зйомки: Селище Аварійне, ст. м. Чернігівська, Київ, Україна
