Асоціативна історія до проєкту «Українське Село».
В брудному від темного хмаровиння небі креслив свій політ клин диких качок. Густі, важкі, вагітні грозою хмари сунули крижням назустріч, і від того дівчаткам здавалось, що качки летять швидше ніж зазвичай.
- Катрусю, — озвалась менша. - Дивись як поспішають птахи.
- Так, певно у вирій летять.
- А що таке вирій?
- Там тепло увесь рік, як у нас літом. - відповіла Катруся молодшій сестричці.
- Цілий-цілісінький? - недовірливо перепитала Софійка.
- Авжеж, мені дід розповідав.
"Ну якщо дід, — подумала мала, — то, мабуть, так і є, дід свого часу чумакував, багато бачив. Він точно знає."
- Катрусю, а крижнів повернуться до нас?
- Так, по весні.
- Добре, бо я люблю дивитись як вони сідають на воду біля млина, люблю дивитись як плавають маленькі каченята, і те як вони зростають, а потім стають на крила.
Вітер посилився, похилилось гілля горіха, принишкла пара рудих білок, що сиділи у його кроні, піднялося з землі сухе листя і завертілось чудернацьким танком на подвір'ї.
Софійка ліпше огорнулася вовняною хусткою і поклала голову на коліна старшої сестрички.
- Катрусю, а розкажи мені ще щось про теплі краї.
с. Хотянівка, 2019 р.
