top of page

Клин.




Асоціативна історія до проєкту «Українське Село».

В брудному від темного хмаровиння небі креслив свій політ клин диких качок. Густі, важкі, вагітні грозою хмари сунули крижням назустріч, і від того дівчаткам здавалось, що качки летять швидше ніж зазвичай.

- Катрусю, — озвалась менша. - Дивись як поспішають птахи.

- Так, певно у вирій летять.

- А що таке вирій?

- Там тепло увесь рік, як у нас літом. - відповіла Катруся молодшій сестричці.

- Цілий-цілісінький? - недовірливо перепитала Софійка.

- Авжеж, мені дід розповідав.

"Ну якщо дід, — подумала мала, — то, мабуть, так і є, дід свого часу чумакував, багато бачив. Він точно знає."

- Катрусю, а крижнів повернуться до нас?

- Так, по весні.

- Добре, бо я люблю дивитись як вони сідають на воду біля млина, люблю дивитись як плавають маленькі каченята, і те як вони зростають, а потім стають на крила.

Вітер посилився, похилилось гілля горіха, принишкла пара рудих білок, що сиділи у його кроні, піднялося з землі сухе листя і завертілось чудернацьким танком на подвір'ї.

Софійка ліпше огорнулася вовняною хусткою і поклала голову на коліна старшої сестрички.

- Катрусю, а розкажи мені ще щось про теплі краї.

с. Хотянівка, 2019 р.

8 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі
bottom of page