Старіє день, тягне золотавими пасмами хмари за горизонт. Падає темно-синіми кольорами на сільські дахи втомлене небо. Поволі стихає пташиний спів. Гучніше брешуть собаки. Вітер набуває сили. А по хатах запалюють світло та палять печі. Сірий дим підіймається з коминів, витанцьовує кволі па. Вклоняються ледь позеленілим гілляччям груші. Вечоріє. Старий заплющую очі, й наспівую одну з тих мелодій, що падає краплями долу. Пес сідає поряд господаря. Тяжка дідова рука лягає на собачу голову. Вони ще довго сидять на ґанку, зустрічаючи ніч, аж доки холод не проникає до тіла, торкається душі, серця, спогадів.
с. Хотянівка, квітневий вечір, 2020 р.
