Рожевий цвіт.
Холодний вітер зриває рожевий цвіт персиків, підхоплює, і кружляє його подвір'ям разом з лапатими сніжинками, жене геть за польову браму, подалі від села. В неймовірному білому танці на фоні сірого поля, й темного наче сажа неба, в хаотичному дійстві розгортається березневе видовище, що заворожує, полонить, і надихає кружляти думки так само швидко й ритмічно, змінюючи сцену за сценою, події за подіями, не на мить не зупиняючись в цьому повному краси й безладу видовищі.
Раптом все стихає, цвіт падає долу на сіре поле, сніжинки тануть, крізь хмари тягнеться до землі сонячне проміння. На дідовому обличчі з'являється ледь помітна усмішка, що ховається у його великих сивих вусах. Старий випускає сизий оболок диму, ще раз дивиться на поле, потім на сонце, і йде до хати. Двері зачиняються, тихо ляскає клямка, наче даючи відлік новому безумству, що знову панує на подвір'ї, полі, в небі й в наших головах, холодним сівером у весняному просторі.
с. Хотянівка, 31 березня, 2020 р.
