top of page
Пошук
    • 1 жовт. 2020 р.
    • Читати 1 хв

На білій моїй Оболоні.

Жовто-червоні примари

Пестять холодні долоні

Тріщить джерело у полоні

З чавунної кліті й скла

І болі приходять у скроні

Із сірого поля де мла

Тендітно прозорі й хворі

Рубцями огорнуть долоні

Пророки людського буття

Що спалять моє небуття

На білій моїй Оболоні

На березі річки Дніпра

Де хвилі торкаються скроні

А руки торкаються дна

с. Хотянівка, 2020 р.

10 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Так хочеться, до неба поглядом У темну повінь подивом Щоб ніч відчути подихом Щоб сни, легеньким порохом Так хочеться почути шерехи Безпечно смакувати запахи Щоб зорі, в небі птахами Щоб кіт по носі л

З сірим котом, на білому ґанку Погляди до гори, у темне поле Де наші думки, мов тіло голе Окуте млою, у білу схованку Ми наче лягаві пси, підіймаємо птаха Наче обидва — птахи, пірнаємо до гряди Де бав

Я до кави, додаю молока Обертаючи чорний на сірий То я ніч розфарбовую в білий Що лягає немов поволока Світанком у вікна містян Чорно-білим малюнком І в білі тарілки — сніданком Теплим ранком Що пести