Крізь дрібну щілину, що утворилася між мішків з піском, пробивалась тонка смуга світла. Вихоплювала з темряви чудернацькі круговерті пилу, й маленькою цяткою лягала на величезну дідову долоню. Так наче колись, в довоєнний час, це робили маленькі червоні сонечка.
Мала обняла старого за руку, й запитала:
- Дідусю, чому Бог не може зупинити цю війну?
- Бо це війна не між людьми.
- Як це?
- Це війна людей з нелюдями, війна добра зі злом, війна Бога з дияволом.
- Як же ж так вийшло, що диявол знову прийшов на нашу Землю?
- Байдужість, люба, байдужість, лицемірство й страх, щоразу саме вони надають можливість посіпакам зла приходити в наш світ. Запам'ятай це.
- Діду, московити будуть горіти в пеклі?
- Ні, рай та пекло, для людських душ. Нелюди ж не мають душі, їм немає місця не на цьому, й на тому світі. Їх взагалі не має бути, це помилка, яку в черговий раз допустило людство.
Київ, Березень, 2022 р.
