top of page

Дрібний сніг

Дрібний сніг

Старий клацнув вимикачем і вуличні бра миттєво вихопили чималий простір засніженого саду. Обидві стрілки годинника, що висів над чавунною піччю, вказували на бліду стелю, котра вже мабуть зо два роки не бачила і краплини білил. Брязнули засуви скляних дверей. Сірко стрепенувся, повів правим вухом, відкрив одне око, і допитливо глянув на діда. Невже гуляти? – промайнула вразлива думка в собачій голові. На дворі ж такий скипень, що добрий господар і собаку не вижене на вулицю, холодно аж скрипить – бідкався ошалілий пес, затамувавши подих в очікуванні команди. Старий вийшов на ґанок, зачинив за собою двері і підняв голову догори. Дрібний, наче крупа, сніг міріадами виринав з небуття і боляче врізався чоловіку в обличчя. Господар довго вдивлявся в похмуре, щільно захмарене небо, щось буркотів, хрестився та витирав долонями талі сніжинки. Чи то сльози, Сірко так того і не второпав, лише прикрив носа лапами і солодко засопів.

м. Київ, 2016 р.




Галерея художньої фотографії з обмеженим виданням



27 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі