top of page

Босоніж, по щиколотки у воді, і думками десь по під плесом річки ...


Босоніж, по щиколотки у воді, і думками десь по під плесом річки. У вечірніх сутінках, що наповнили простір до самого неба. Те мерехтить несміливо зорями й вогнями залізних птахів, що світять у хмарах нічними ліхтарями, вказуючи шлях людським душам. Горілиць виглядаю їх, чекаючи на спуск затвору. На довгій витримці річка хвилями розмиває обриси й лягає на матрицю білим туманом. Чіткими і ясними залишаються лише каміння, думки та право на надію.

Оболонська набережна, Київ, 2012 р.


3 перегляди0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Крізь дрібну щілину, що утворилася між мішків з піском, пробивалась тонка смуга світла. Вихоплювала з темряви чудернацькі круговерті пилу, й маленькою цяткою лягала на величезну дідову долоню. Так нач

Наче хто добряче штурхнув палицею в спину, трохи вище пояса. Від несподіванки, старий зойкнув. Хотів було набрати якомога більше повітря в легені, та де там, біль не давав діду й трохи перевести дух.