top of page

 

Минь

Асоціативна історія, до фото проєкту

Українське Село. Кобзар.

 

Листя опало, трава змарніла, небо затягло суцільними хмарами, земля чекала зими. Вітерець погойдував пагілля дикої груші, що тяглося свічками догори, чорний ворон колував над селом, а юрба горобців сварилася з котом, котрий пильнував за ними, примостившись біля похилого плоту.
Софійка закрила дверцята печі, в яку вона щойно підкинула дров, ширше відкрила піддувало, щоб збільшити тягу, і груба потужно загула. Дівчинка загорнулася в картату вовняну хустку й сіла на лаву біля вікна. Її великі сині оченята допитливо вивчали осінній простір за вікном. Дні стали короткими й надворі швидко темніло. Біля клуні порався дід, а довкола нього бігав Рябко. Вона з цікавістю спостерігала за тим, як старий збирає свої риболовні приладдя й прилаштовує їх до велосипеда.

 

Клятий веселик

Асоціативна історія, до фото проєкту

Українське Село. Оповідки.

 

Осінній вітерець легенько смикав дівчинку за поділ полотняної сорочки, та кидав долу змарніле дубове листя.

Софійка стояла на пагорбі і спостерігала, як над полем, що тягнулося аж до самого горизонту, колує журавель.

- Мамо, а вже можна на веселика казати журавель?

- Так доню, то по весні не варто, бо будиш весь рік журитися.

- Так, як тітка Михайлина?

- Так люба, так, як тітка Михайлина.

- Мамо — все не вгамовувалась Сонечка. - А журавель високо літає?

І підняла руку, показуючи пальцем на птаха, що широким очеретом кружляв низькими хмарами описуючи величезні кола.

Мати посміхнулась, присіла і ніжно пригорнула свою дитину.

- Ні, мій янголе.

- То зима ранньою буде?

- Так, ранньою.

Українське село, Українська історія, Українська культура, Українське мистецтво

 

Клин

Асоціативна історія, до фото проєкту

Українське Село. Оповідки.

 

В брудному від темного хмаровиння небі креслив свій політ клин диких качок. Густі, важкі, вагітні грозою хмари сунули крижням назустріч, і від того дівчаткам здавалось, що качки летять швидше ніж зазвичай.

- Катрусю, — озвалась менша. - Дивись як поспішають птахи.

- Так, певно у вирій летять.

- А що таке вирій?

- Там тепло увесь рік, як у нас літом. - відповіла Катруся молодшій сестричці.

- Цілий-цілісінький? - недовірливо перепитала Софійка.

- Авжеж, мені дід розповідав.

"Ну якщо дід, — подумала мала, — то, мабуть, так і є, дід свого часу чумакував, багато бачив. Він точно знає."

- Катрусю, а крижнів повернуться до нас?

- Так, по весні.

- Добре, бо я люблю дивитись як вони сідають на воду біля млина, люблю дивитись як плавають маленькі каченята, і те як вони зростають, а потім стають на крила.

Вітер посилився, похилилось гілля горіха, принишкла пара рудих білок, що сиділи у його кроні, піднялося з землі сухе листя і завертілось чудернацьким танком на подвір'ї.

Софійка ліпше огорнулася вовняною хусткою і поклала голову на коліна старшої сестрички.

- Катрусю, а розкажи мені ще щось про теплі краї.

Автор: Олексій Колобов.

с. Хотянівка, 2019 р.

bottom of page